Вірші до свята Матері

О, Мамо Маріє

1. Коли мені сумно і серце болить,

    А очі в тумані й не бачуть дороги

    Спішу до матусі, вона в одну мить

     Розвіє мій біль, печаль і тривоги.

     Коли тобі тяжко, непевність в душі,

    А очі і розум не бачать дороги

    До Матінки Божої завжди спіши,

     Розвіє вона біль тривоги.

                О, Мамо Маріє, на поміч прийди,

  П-ів       Пречиста і чиста, як мрія.

                Ти вічна надія й покров молодим.

     О, Мамо Маріє.  /2р.+2р.

2.Стою в самоті серед поля спокус,

   А їх так багато не перелічити

   Що вибрати маю, куди притулюсь,

   Щоб стежку свою не згубити.

              Мамі

Коли смуток в душі павутину плете,

Коли очі затьмарюють сльози,

Я пригадую маму, її ім’я святе,

 І слова її мудрі, пророчі.

Випливають у спогадах руки її

Такі ніжні, хоч зморшками вкриті

Я торкаюсь до них, вони теплі й м’які

Потом праці не раз були вкриті.

Добрі очі її бачу часто я в снах

В них живе непорушний спокій.

Я сумую за ними, рідна мамо моя

Ти не поруч, далеко, мов спогад.

За вікном знову дощ,

Залишилась одна.

Я пригадую все чого вчила.

Своє серце мені ти віддала сповна,

Лиш віддячить тобі залишилось.

       Особливу подяку сьогодні вся наша група хоче висловити Ользі Протасівні. З часу нашого перебування в стінах цього училища Ви стали для нас другою мамою.    Ви виховуєте майбутнє нашої країни, ви сієте у душах студентів зерна майбутніх педагогів.

(Лунає музика про матір. Виходять студенти)

Вступне слово куратора.

Ведучий 1.

 Мама… це саме прекрасне слово на землі, перше слово, яке промовляє людина. Воно звучить на різних мовах однаково ніжно.

У мами самі добрі і ласкаві руки, вони все вміють. У мами саме вірне і чуйне серце – в ньому ніколи не згаса любов. І скільки б не було тобі років – п’ять чи  п’ятдесят – тобі завжди потрібна мама, її ласка, її увага, її погляд. І чим більша твоя любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

 .Мужніли ми, всьому приходить час,

Та з юних  літ і до самого сконання

Із биттям серця вічно б’ється в нас

Народжене любов’ю слово «мама».

Воно горить, як добра зірка

Із тисяч слів – особливе слово….

Його не старять, не дрібнять літа

Воно завжди і трепетне і нове.

 Звучить пісня «Рідна мати моя»

Мама… найдорожче слово у світі.

Де б не був ти, щоб не робив – назавжди мати освітить твій шлях ніжним серцем, відданим тобі. У дні важкі і дні на щастя щедрі – пам’ятай вона завжди з тобою.

Сьогодні в гостях матері наших студентів.

Ведучий 2.

Мамин вальс – запрошують студенти матерів.

Ведучий 1.

Перші поняття про щастя, добро і ласку нерозривно пов’язані у нас з образом найдорожчої для нас людини – образом матері.

А мамина пісня звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

 Ведучий 2.

Мати – всьому початок. Мати – берегиня роду а ще раніше – вогню. Того вогню який огріває хату щирою любов’ю і який єднає усіх членів родини. Знаємо, як не стане матері, який холод віє по хаті і діти сиротята, а часом зі смертю матері розлітаються з рідного гнізда по світі. Поет каже: « Умерла мати і погас вогонь, що грів усю хату».

 Дорога наша родино, я вам розповім одну легенду, яку почула від своєї бабусі. Отже, слухайте.

 Легенда про Матір Божу.

 У  невеликому югославському місті жила вдова з маленькою донечкою. Але тяжка, виснажлива робота забрала здоров’я у матері і вона померла. Дівчинка залишилася круглою сиротою. Її на виховання тітка, тобто рідна сестра матері. Дівчинці було дуже тяжко без мами, вона цілими днями гірко плакала за своєю ненько. Тітка її втішала: не плач, моя маленька, твоя мама в небі, її там добре, а ти молись кожного дня до Бога і колись ти теж підеш у небо і зустрінеш там свою маму, і будеш з нею вічно! Дівчині дуже хотілося зустріти маму якнайшвидше. Вона чула, що до рідних можна поїхати поїздом. Пішла сирітка на залізничну станцію і стала в чергу за квитком. Коли підійшла черга до дівчинки, касирка побачила мале дівча і запитала:

 «Куди тобі білет?»

-         До неба. Касир зрозуміла, що це сирота і запитала:

А то з твоїх рідних на небі?

- Мама!

- ти, дівчинко, іди додому, молися кожний день до Бога і ти без квитка підеш у небо і там зустрінеш свою маму! Дівчинка схвильована повернулась додому. Вночі сниться їй сон: до неї приходить жінка в голубому вбранні і легенько ласкавою рукою погладила її по голівці, як колись гладила її мама. І сказала:

- не плач більше за мамою, бо мені в цей час важко, коли ти плачеш. Від сьогоднішнього дня я буду твоєю покровителькою, буду захищати тебе від усього злого і поганого. Це була Матір Божа. З того часу дівчинка менше плакала і їй стало легше на душі і серці.

Ведучий 1.

Свято Матері – це і свято Матері Божої. В цей день дорослі будуть співати пісні, славити ту земну жінку, що привела на світ Сина Божого. А в церкві відбувається богослужіння за здоров’я матерів. Кожен з нас згадує свою рідну неньку.

Ведучий 2.

А зараз послухайте молитву за свою матусю, з якою дівчатка щовечора звертаються до Божої Матері (Заходять дівчатка з букетом білих лілій, одна  з них читає вірш Романа Завадовича). 

Звучить пісня «Марія»                                                               

Куратор.           В одному з мальовничих куточків Тернопілля     розташоване село Зарваниця.

- Скажіть, будь ласка, чим знаменита Зарваниця, що до неї щодня з’їжджаються багато людей?

- Так. І наша група туди їздила. Подивіться на презентацію про Зарваницьку Матір Божу.

( Левенець М. озвучує).

9.Наша рідненька, єдина,

Щоб ти не хилилась ніколи в журбі,

І сонце, і зорі, даль журавлину

Усі ми даруємо тобі.

Щоб щастя й здоров’я у тебе було,

Вклоняємось низько за ласку й тепло.

 Ведучий 2.

Ми всі сьогодні тут з вами – сини і доньки і всі ми любимо своїх марнів.

А висловлюють цю любов, традиційно, у піснях і віршах. І вашій увазі пропонуються вірші, які написали самі студенти .

 Вірш 1. Каменюк М.

          2. Ягла Д.

Ведучий 1.

В народі живе багато хороших, ласкавих слів про маму. Ми не знаємо, ким сказані вперше, але вони дуже часто повторюються в житті і переходять з покоління в покоління. А зараз послухайте прислів’я.

Зараз пропонуємо інсценізацію за твором Василя Сухомлинського « Сьома дочка», де у ролях наші студенти.

(Виходять мати з дорожньою сумкою в руках та семеро її доньок. Мати прощається з ними, дівчатка махають услід. Потім сідають рядком на лавку).

Було в матері сім дочок. Ось поїхала мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася вона додому аж через місяць.

(з’являється втомлена мати, дівчатка підбігають до неї, обіймають).

Коли мати увійшла  до хати, дочки одна за одною стали говорити, як вони знудьгувалися за нею.

Перша дочка. Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним промінням.

Друга дочка. Я ждала тебе, як суха земля жде краплину дощу.

Третя дочка. Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою..

Четверта дочка. Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки.

П’ята дочка. Ти снилась мені, як троянді сниться краплина роси.

Шоста дочка. Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка.

А сьома дочка нічого не сказала. ( дівчина подає матері стільця й допомагає сісти). Вона роззула матусю й принесла води їй у мисці – помити ноги.

(дівчина робить усе це).

  Ведучий 1.

Завжди з трепетом у серці згадуємо вишивану сорочку, створену ніжними материнськими руками, бережемо її впродовж життя.

А зараз для вас звучить пісня « Мамина сорочка»

Ведучий 2.

Просимо вашій увазі фотографії ваших матерів. Які вони у дитинстві, юності.

Ви вдивляйтеся, а ми будемо казати, хто це.

(Презентація 2. фото матерів.)

 Ведучий1.

Своїм матерям пропонуємо нову презентацію, які ми зараз.

(Презентація 3. про теперішнє студентське життя).

З святом Вас, дорогі матері.

Щастя, здоров’я Вам і добрих дітей!