Група ПО 26,

                                                           куратор групи - Юзик Ольга Протасіївна

 

Тема: А на Андрія…

 

 Мета: ознайомити студентів із святом Андрія, християнськими звичаями на Україні, традиціями українського народу, українськими піснями, легендою про заснування столиці України – Києва. Розвивати спостережливість, увагу, уявлення та мислення.

Виховувати бажання відроджувати звичаї та традиції українського народу, любов до української пісні, українського народного одягу. Обладнання: посуд, перстень, мирт, вода, пироги. Куратор групи і студенти одягнуті в український народний одяг: дівчата – у вишиті блюзки, хустини; хлопці – вишиті сорочки. Стіл накритий вишитою скатертиною, дошка оформлена надписом заняття « А на Андрія…» Для проведення свята вибрано чотирьох ведучих.

Хід заняття

1. Хлопець співає пісню « Де така ще є земля?» Де така ще є земля, Щоб дерева так родили? Де така ще є земля, Щоб дівчата так любили? Дикі гуси запитаю я Де, на світі є така земля? Приспів Лише у нас на Україні Росте калина при долині, Вода джерельна з небом синім Лише у нас на Україні Де така ще є земля, Білі лілії в ставочку? Де така ще є земля, Соловейко у садочку? Дикі гуси запитаю я Де на світі є така земля? Приспів Де така ще є земля, Щоб дівчата мали вроду? Де така ще є земля, Що козацького ми роду? Вільний вітер запитаю я, Де така ще є земля? Приспів

Куратор групи Великий історик античності Геродот, який жив у V столітті до народження Христа, стверджував; "Якби всім народам у світі надали можливість вибрати найкращу традицію чи звичай, то кожен народ вибрав би свої власні» Українці належать до тих націй у Європі, чия обрядовість є одна з найдавніших і найбагатших. Із прийняттям християнства на Русі впроваджувалися нові святкові дати, проте залишалися народна обрядова основа, яка упродовж століть взаємодіяла з християнською обрядовістю. Так складався народний календар з християнськими датами і обрядами, доповненими прадавніми обрядовими елементами. Таке поєднання називають довір'ям. Поєднання різноманітних обрядових компонентів увійшло у плоть і кров українців. Ось чому ми не уявляємо зими без Різдва Христового, куті і колядків, весни - без Великодня, писанок і гаївок, літа - без Зелених свят і купальських обрядів. Наближається одне із зимових свят, улюблених серед української молоді, - свято Андрія Первозванного, або, як у народі кажуть, Андрея.

Ведуча 1. Добрий день! Сьогодні в нас надзвичайна виховна година, адже ви знаєте, що зима характеризується не лише великою кількістю снігу, але і великою кількістю празників і свят, які супроводжуються цікавими звичаєми і обрядами.

Ведуча 2. А чи знаєте ви, чому Андрія звуть Первозванним? (Опитуємо думки учасників свята).

Ведуча 3. Христос покликав його одним із перших. Андрій народився у Палестині і був братом святого апостола Петра. Після заслання Святого Духа на апостола, вони розійшлися по різних країнах проповідували Христове вчення. Святому Андрію Первозваному шлях проліг до Македонії, Греції, Малої Азії.

 

Ведуча 4. Спробуємо відтворити, як колись в українському селі святкували Андрія. Але спершу послухаємо розповідь про Андрія Первозванного. Розповідь легенди Стародавня легенда каже, апостол Андрій проповідував християнську віру в одному місті в Туреччині, куди забирали українських людей в неволю, а також в місті Києві. В одному старому переказі розповідається, що коли Андрій плив по Дніпру на човні з учнями, втомившись, стали відпочити під горою на березі. Вранці Андрій сказав до учнів, що були з ним: « Чи бачите ці гори? На них засяє Божа зірка, і буде великий город і Бог збудує багато церков». І вийшов на ці гори, поблагословив їх і поставив хрест, де пізніше виріс Київ. Після його смерті, ввіряни в день народження згадують св. Андрія, просять в нього захисту від ворогів, дівчата ворожать у свою долю і вірять, що Андрій почує і допоможе.

 

Ведуча 1. В переддень цього свята – 12 грудня - молоді хлопці і дівчата ворожать різними способами, вгадуючи свою долю. На Андрея також проводять різні вечорниці. Вони відбуваються без музики і танців, тому що припадають на Пилипівський піст, але не обходиться без співів.

 

Ведуча 2. Церква довго боролася з ворожінням і збитками, як язичницькими проявами, але з цікавими традиціями молодь не хотіла розлучатися - тай нині дуже важко знайти дівчину, яка б хоч раз не ворожила, і хлопця, який не робив збитки на Андрія.

3. Шкода, що часи змінилися і не всі ворожіння підходять сучасності. Але все одно хочеться дізнатися про свою долю.

Ведуча 4. Популярними були і є такі види ворожіння серед дівчат, щоб взнати свою долю, як: 1) гілочка щастя; 2) засівання конопель; 3) дзеркало віщує долю; 4) ворожба на тарілках; 5) кому у хаті верховодити; 6) ворожіння у сні; 7) обручка у воді; 8) хто буде суджений по професії.

 

Ведуча 1. У ніч на Андрія з 12 на 13 грудня дівчата ворожили собі на долю. От я вам розкажу як колись і навіть тепер ворожать дівчата на Андрія. Лягаючи спати, дівчата клали під ліжко тарілку з водою і поверх неї ставили гілочку ялинки, і промовляли «Як буду я спати, хай по тім листочкові скаче вороний кінь та гриву пряде, а мій князь що до вінця мене візьме - перед ясні очі мої стане». Хлопець, що присниться дівчині уві сні, буде її суджений. Кидали чобіт через хату і дивилися в який бік він впаде, звідти і майбутній чоловік.

 

Ведуча 2. Дівчата хотіли знати, хто буде їхній суджений за професією. Дівчина бігла на город і рукою набирала землі. Знайде тріску буде столяром, залізо - ковалем, нитку - ткачем. Якщо була вугляна земля - віщує нещастя.

 

Ведуча 3. Поширеною також була ворожба, пов'язана із «сіянням конопель». Пізно ввечері, коли вже стемніє, дівчина набирає насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує « Андрію, Андрію, конопельку сію, спідницю волочу, вийти заміж хочу». Потім набирає жменю снігу там, де сіяла коноплі, вносить до хати, і коли сніг розтане, лічить насіння. «Якщо кожна буде мати пару - добре, якщо ні - погано».

 

Ведуча 4. Цікавить дівчину ще хто буде її чоловіком, якої вдачі. Щоб вгадати насипає на долівку трохи пшениці, наливає в тарілку води і ставить дзеркало. Коли все готове, випускає півня і слідкує за ним, якщо півень нап'ється води - чоловік буде п'яниця, клюне пшениці - господар, а гляне в дзеркало - панич і ледар.

 

Ведуча 1. Не менш цікавими є традиційні хлопчачі андріївські розваги, певна річ, адже, всім тоді пробачались витівки. Головним завданням було зняти браму, вкрасти хвіртку і десь заховати їх. Але збитки робили там, де були дівчата.

 

Ведуча 2. А зараз давайте поворожимо. Для цього нам потрібно п’ять чобіт і п’ять дівчат. Чоботи ми будемо переставляти до порога, чий буде перший та дівчина першою одружиться. (Двоє ведучих беруть п’ять чобіт і переставляють їх від одного кута стіни до порога, визначаючи чий чобіт, та дівчина першою виходить заміж, другий – другою і т.д.)

 

Ведуча 3. Ще дівчата могли ворожити на тарілках. Для того вони збирали для ворожби перстень, гілочку, дзеркальце та накривали їх тарілками. Дівчина мала прийти і показати одну тарілку. Потім відкривали її і дивилися, що там є. Якщо перстень, то означало, що чекає дівчину заміжжя, мирт - розлуку, дзеркальце - дівоцтво. (Ведучі викликають п’ятьох дівчат, які повернуті спиною до столу.. Одна ведуча перемішує на столі тарілки, а друга приводить дівчину до столу. Коли вказувалась тарілка, то ведуча відкриває її і показує дівчині, що вона вибрала. Інша ведуча проказує її долю).

 

Ведуча 4. А для цієї ворожби нам потрібно п’ять дівчат. Одна дівчина тримає віночок з мирту, а інші стоять позаду неї. Дівчина кидає віночок і кому впаде на голову, та і вийде заміж. Отже починаємо. (Дівчина кидає віночок з мирту. На чию голову впаде, та дівчина вийде заміж. Всі учасники свята слідкують за цим видом ворожби).

 

Ведуча 1. Для цієї ворожби нам потрібні перстені дівчат та посуд з водою. В посуд кладемо перстені і хлопці по черзі дістають їх без допомогою рук. Чий буде перстень, та і буде його суджена. (Ведуча приводить до столу хлопця і той витягує із тарілки з водою перстень. Дівчата мають взнати чий перстень, значить та дівчина суджена хлопця).

 

 

 

Для цього нам потрібно хлопець - козак, хлопці - вороги, дівчина козака, дівчата, які виконують пісню. Пісня «Із сиром пироги» Ішов козак із війська, Мав років двадцять три. Любив козак дівчину, Із сиром пироги. (Заходить хлопець – козак і сідає за стіл). Приспів Гей чули - чули ви? Любив козак дівчину, Із сиром пироги. Дівчина, як почула Козацькі мрії, сни, То зразу запросила На з сиром пироги. (Дівчина приносить на стіл велику тарілку з пирогами) Приспів Гей чули, чули, чули Гей, чули, чули ви? То зразу запросила На з сиром пироги. Вона його годує, Цілує, обнімає, А він усе їсть Із сиром пироги. (Дівчина хоче цілувати козака, він її відштовхує і продовжу їсти пироги). Приспів Гей чули, чули, чули
Гей, чули, чули ви? А він усе їсть Із сиром пироги. А десь там із-за лісу
Взялися вороги. Взяли собі дівчину І з сиром пироги. (Появляються козаки два, які дівчину забирають та тарілку із пирогами. Козак у той час ховається під стіл). Приспів Гей чули, чули, чули Гей, чули, чули ви? Взяли собі дівчину Із сиром пироги. Козак гірко заплакав: "Ви кляті вороги, Візьміть собі дівчину, Віддайте пироги!” (Козак вдає, що плаче і каже вголос: "Віддайте пироги”). Приспів Гей чули, чули, чули Гей, чули, чули ви? Візьміть собі дівчину Віддайте пироги.

 

 

Куратор групи. Завершилося наше виховне заняття. Ви мали змогу взнати про свято Андрія, чому його зовуть Андрієм Первозванним. Почули про християнські звичаї та народні обряди в Україні. Ведучі провели різні види ворожіння для дівчат, щоб взнати їхню долю. Такі самі ви можете провести у себе вдома разом із друзями і переконатися у їх правдивості.

 

Ведуча 1. І на завершення нашого заняття ми хочемо кожному роздати пиріг, щоб ви посмакували ними. (Роздають пироги учасникам свята).