12 липня - свято Петра і Павла. Не забудьте привітати рідних і близьких зі світлим церковним святом та іменинами.

        Згідно із церковним календарем, день апостолів Петра і Павла відзначається православними християнами 12 липня. Це одне з найбільш значущих релігійних свят. Щорічно християни вшановують пам'ять святих апостолів Петра і Павла, які зробили вагомий внесок у розвиток християнства.

   12 липня - храмовий празник у м. Чорткові Тернопільської області.

Вітання

Я помолюсь за Петра всім ангелам в світі
І попрошу волошку у стиглому житі,
І попрошу здоров’я і щастя для тебе,
Радості світлої, синього неба.
Я попрошу для тебе тільки віри і сили,
Щоби біди тебе не змели, не скосили.
Я попрошу для тебе сили криці і сталі,
Щоб турботи щоденні в дорозі відстали.
Я помолюсь за тебе всім ангелам в світі,
Хай дарують роки тобі довгі і світлі.

Сегодня Павла и Петра
Поздравляю я с утра,
Много радости желаю,
Жить, ни слез, ни бед не зная,
Чтобы телом и душой
Во всем было хорошо!
И Петра и Павла
Я сегодня славлю

***

Поздравляю с праздником первоверховных апостолов!
Желаю по молитвам святых апостолов Петра и Павла укрепления веры и бодрости духа. Чтобы главной нашей мотивацией в жизни, было служение Богу и ближнему!
Святые Апостолы Петре и Павле, молите Бога о нас!!!

Цей день усім і всьому світові нам добре знаний сьогодні пам'ять про святих святкуєтся народами та різними церквами на цій святій землі. Державами, святих Петра й Павла ми славимо. Завдячуємо їм як скарб, Христору віру, яких Господь колись сам вибирав вселивши в них добро й довіру. Та Божий дух у їхнє тіло. А ще вони дали Христа науку, "Євангелиє" книгу Бога "Біблію" на руки, апостольство та добре слово. Апостоли немов батьки у вірі, саме через них життя пізнали що біле а що сіре, без допомоги наші очі розрізняли. Ми знаємо, що з їхніх слів та рук все святе ми маємо. Святий Павло доніс в серця науку, святим проповіданням Святий Петро сидів в кайданних муках, непросивши покарання. Зробивши перше скликання собору, що відбулось в Єрусалимі проповідник з духом божим, народ навчивши жити з миром. Святий Павло ночами-днями гуртував народ "Євангелиє" їм проповідав, до Хреста любов не знала перешкод за Всевишнього життя б відав. Організовував походи-місії зводив нові Храми, навчання здійснював, щоби люди лише правду знали. Був письменником та богословом, писав в щоденниках про Боже слово. Святий Петро початок християн, верховний учень звільнившись від кайдан, в серця добром він влучив. Вас славимо та прославляємо, що передали писання вас поважаємо. святе в душі залишимо. По різному вас величають в храмі, кормителями світу називають сильна віра наче камінь, і зараз із небес допомогає. Світлими окрасами Риму, основами самого божества що донесли науку до людини, щоб наш світ пізнав Христа. В цей день Святих Петра й Павла, що святкуємо у Храмі я хочу привітати Свого батька й свою маму. Та усіх хто є Павлом чи Петром, та хто по Батьку нехай прийде у дім добро, та на все життя палає щастя. 08.07.2011 року...

  Джерело:

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436770

Легенди і вірування про це свято

Дванадцятого липня за новим стилем — день святих Перво-верховних Апостолів Петра і Павла, або, як кажуть наші селя­ни, «Петра». В цей час у багатьох районах України починають­ся жнива, а звідси й походить народне вірування про те, що справа святого Петра — «жито зажинати».
         В одній з народніх колядок святі Апостоли Петро і Павло виступають плугатарями, вони орють поле під осінній засів:
Святий Петро за плугом ходить, Святий Павло волоньки водить, А сам Господь-Бог пшеничку сіє, А святий Ілля заволочує.
На карпатських полонинах, де потепління наступає пізніше, ніж в інших частинах України, з іменем святого Петра в'яжеть­ся найвищий розквіт літнього періоду. В одній колядці співаєть­ся, що святий Юрій трубить в трембіту «листовую», а святий Петро — «в цанговую»: як затрубив святий Петро, то —
Пішли голоси по полонинах,
По всіх царинах, та й по всіх садах,
По виноградах, по пасіченьках —
Всі полонини у цвіту стали,
Всі полонини та всі царини,
Та й усі сади, та й виногради
Зродили цвіту по всьому світу,
А пчолоньки сі ба й ізроїли,
Та на цвіт спали, медок зібрали.
           Святий Петро часто згадується в народніх віруваннях та ле­гендах; так, на Херсонщині записано оповідання про те, як Бог з Петром людей парували: «...Ідуть вони в жнива; сонце пече їх..., жито стоїть, як стіна; те жито дівка жне так, що й голови не піднімить. Петро й каже:«Боже, поможи тобі, дівко!» Вона підняла голову, подякувала та й знову жне. Пішли вони на дру­гу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. По­дивився на неї Бог і святий Петро та й пішли далі. Дивляться: стоїть віз одпряжений, а під возом спить парубок — нап'яв собі холодок з ковдри та й спить. Хотів святий ціпком оперізати, а Бог каже: «Не займай, Петре, ходім!» Пішли вони й зайшли в пшеницю — як ліс стоїть пшениця; парубок жне її, пече його сонце, а він працює й голови не піднімить. Петро й каже: «Боже, поможи тобі, хлопче!» Парубок підняв голову, подякував та й знову жне Відійшли вони, а Петро й каже до Бога: «Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівку, що жито жне, і тих ледацюг спаруй». А Бог відповідає йому: «Старий ти, Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони й з голоду помруть; цього парубка треба спарувати з ледачою дівкою». Так воно й буває в світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка мотор­на, то чоловік вайло».
         До свята Петра й Павла готувалися колись в Україні як до великого свята: білили хати, оздоблювали рушниками стіни, вбирали подвір'я Ранком у цей день, звичайно, всі йшли до церкви. Дівчата вбирали свої голови вінками з польових квітів, а особливо червоними маками. Повернувшися з церкви, люди розгівлялися мандриками Мандрики — це пампушки печені з пшеничного тіста, яєць і сиру. Сама назва походить ніби від того, що, мандруючи по світі, Петро з Павлом живилися «ман­дриками». В цей день зозуля перестає кувати; селяни кажуть, що вона мандриками подавилася, бо ж украла в святого Петра одну мандрику й за це її Бог покарав тим, що вона на Петра давиться мандрика,чи й перестає кувати А якщо кує зозуля й після Петра, то це, за народнім віруванням, віщує нещастя.
           На другий день після «Петра» є теж свято, але наполовину менше, і називається воно «Полупетра» або «Петрового бать­ка» . На Слобожанщині колись у цей день різали трьох півників і варили борщ у трьох горнятах — «три борщі, бо святий Петро три рази відрікався від Христа»